Саратяну Кристина Миколаївна  - практичний психолог

    Психологічна служба – це особливий  підрозділ дошкільного виховання..  Згідно зі штатним розписом, забезпечення  у закладі соціально- психологічного супроводу учасників  навчально-виховного процесу займається практичний психолог Саратяну Кристина Миколаївна, молодий спеціаліст зі спеціальною вищою освітою. Психолог із вихователями випускних груп щорічно оформляють психолог-педагогічні картки розвитку шестирічної дитини. Батьки нашого закладу  цікавляться адаптацією  дошкільників, консультуються зі спеціалістом із питань, які їх найбільше турбують. Основна мета діяльності  практичного психолога нашого закладу  -  це створення сприятливих умов для розвитку і соціалізації, психологічного комфорту і безпеки дітей. Створені  умови для ефективної  роботи: максимальна реалізація в роботі з дітьми можливостей, резервів кожного віку; розвиток індивідуальних особливостей дошкільників; сприятливого психологічного клімату. У своїй роботі психолог  враховує  всі анатомо-фізіологічні особливості дитини дошкільного віку.

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДІТЕЙ

ДО УМОВ ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

1.1. Особливості адаптації дітей дошкільного віку

У житті кожної дитини настає той час, коли вона вперше переступає поріг дитячого садка. Адже дошкільна освіта є обов’язковою відповідно до ст. №4 Закону України «Про дошкільну освіту» [27]. Для малюка дитячий садок – це новий, ще невідомий простір, нове оточення й нові стосунки; потрапивши сюди, дитина змушена до всього пристосовуватися [25, с. 6-10]. Прийшовши до дошкільного закладу, малюк потрапляє в нові соціальні умови, зустрічається з новим середовищем, змінює звичний розклад та спосіб життя [16]. Але все ж таки початок відвідування дошкільного закладу – це не тільки нові умови життя й діяльності, а й нові контакти, оточення, нові взаємини, обов’язки. Це надзвичайно напружений період, який потребує від малюка активних психічних і фізичних форм пристосування, адаптації.

Проблема адаптації до умов дошкільного закладу виникає чи не в кожної дитини будь-якого віку, коли вона вперше приходить до дошкільного садка

Термін адаптація (з лат. «пристосування») – процес призвичаєння організму, що відбувається на різних рівнях: фізіологічному, соціальному та психологічному  Адаптація, або пристосування організму до нових умов, містить широкий спектр індивідуальних реакцій, які залежать від психофізіологічних та індивідуальних особливостей дитини, сімейних стосунків та низки життєвих обставин 

Одним із важливих етапів адаптації є соціальна адаптація. Соціальна адаптація – пристосування індивіда до умов соціального середовища, формування адекватної системи відносин із соціальними об'єктами, рольова пластичність поведінки, інтеграція особистості в соціальні групи, діяльність щодо освоєння стабільних соціальних умов, прийняття норм і цінностей нового соціального середовища, форм соціальної взаємодії. Адаптація може здійснюватись у формі акомодації (повного підпорядкування вимогам середовища без їх критичного аналізу), конформізму (вимушеного підпорядкування вимогам середовища) та асиміляції (свідомого й добровільного прийняття норм та цінностей середовища на основі особистісної солідарності з ними). Адаптація пов'язана з прийняттям індивідом різних соціальних ролей, адекватним відображенням себе і своїх соціальних зв'язків. Вона відіграє вирішальну роль у соціалізації особистості 

Традиційно під адаптацією розуміється процес входження людини в нове для неї середовище й пристосування до його умов. Це активний процес, що призводить або до позитивних результатів, або до негативних (стрес).

1.1.1. Етапи адаптаційного періоду

Тривалість і характер адаптації залежать від віку дитини та її індивідуальних особливостей нервової системи.

Середній термін адаптації в нормі складає:

• у групах раннього віку від 2 місяців до 2 років – 7-10 днів;

• у молодших групах віком від 2-4 років – 2-3 тижні;

• у старших групах віком від 4-6 років – 1 місяць.

Нове життя потребує від дитини трансформації, сформованого раніше стереотипу поведінки. Як відомо, період адаптації формується вже з перших днів життя дитини з її народження й до 2 – 3 років стає досить стійким.

Здебільшого період адаптації проходить у ранньому віці, коли дитина дуже емоційна й має свої характерні прояви. Емоції нестійкі: сміх змінюється плачем, після сліз знову радість. Дитину легко відволікти від негативних емоцій, показавши цікавий предмет.

У ранньому віці починають формуватися моральні почуття. Це відбувається в тих випадках, коли дорослі привчають малюка рахуватися з іншими людьми. На другому році життя в дитини виникають позитивні стосунки з товаришами, з якими вона грається. Форми переживання симпатії стають більш різноманітними. Це й посмішка, і приємне лагідне слово, і співчуття, і прояви уваги, і бажання розділити радість з іншою людиною. Якщо на першому році життя почуття симпатії ще мимовільне, несвідоме, нестійке, то на другому році воно стає більш усвідомленим.

Дітям раннього віку притаманне переживання такого почуття, як самолюбство. Це почуття формується під провідним впливом людських відносин, у які змалку включається дитина. Особливо важливу роль у його становленні відіграють оцінні відносини – схвалення, подяка, повага, гнів, нарікання тощо. Під їх упливом формується оцінка дитиною своїх дій, учинків і себе самої, своїх якостей. Вона складається як відображення оцінок навколишніх людей і є формою прояву моральної самосвідомості [3, с. 80].

Процес адаптації в садку відбувається в усіх малюків по-різному: дехто починає плакати з першого ж дня, дехто починає відвідувати садок спокійно, а через кілька днів відмовляється туди йти. Усі діти різні, тому кожен хвилюється по-різному. Є такі, які адаптуються одразу й безболісно, але їх дуже мало.

Інтерес до проблеми адаптації дитини до дошкільного навчального закладу дедалі більше зростає, оскільки труднощі адаптаційного періоду призводять до довготривалих порушень емоційного стану дошкільнят. Прихід до дошкільного закладу пов'язаний у дитини з сильними стресовими переживаннями, які необхідно пом'якшити спільними зусиллями сім'ї та педагогів.

1.1.2. Фази та ступені адаптації

У результаті комплексних досліджень було виділено три фази адаптаційного процесу:

1. Гостра фаза або «Буря» супроводжується різноманітними змінами в соматичному стані й психічному статусі, підвищується збудливість, тривожність, можуть зростати агресивність, заглиблення в себе, що призводить до зниження ваги, частих респіраторних захворювань, порушень сну, апетиту, регресу в мовному розвитку (фаза триває близько одного місяця).

2. Підгостра фаза або «Буря затихає» характеризується адекватною поведінкою дитини, зменшуються порушення й проявляються тільки за окремими параметрами, на тлі вповільненого темпу розвитку, особливо психічного, порівняно з середніми віковими нормами (фаза триває 3 – 5 місяців).

3. Фаза компенсації або «Штиль» характеризується прискоренням темпу розвитку, і діти до кінця навчального року переборюють відзначену вище затримку розвитку. Тривалість цього етапу до 6 місяців.

У свою чергу, гостра фаза має три ступені адаптації: «легку», «середню» й «важку»

• Легкий – поведінка дитини нормалізується (протягом 10 – 15 днів) – фізіологічна, природна адаптація  У перші дні в неї погіршується апетит та сон, вона мляво грається з іншими дітьми. Але під час подальшого звикання до нових умов усе це проходить протягом першого місяця перебування дитини в дитячому закладі

• Середній (протягом 15 – 30 днів) – дитина худне, хворіє, але неважко, без ускладнень Емоційний стан дитини нормалізується повільніше. Протягом першого місяця вона хворіє, як правило, на гострі респіраторні інфекції. Хвороба триває 7 – 10 днів і завершується без будь-яких ускладнень

• Важкий (триває від 2 місяців і більше) – патологічна адаптація. Емоційний стан дитини нормалізується досить повільно  Інколи цей процес триває кілька місяців. За цей період дитина або хворіє ще раз, часто зі значними ускладненнями, або виявляє стійкі порушення поведінки (намагається сховатися, кудись вийти, сидить та кличе маму тощо). У таких дітей простежується бурхлива негативна емоційна реакція й негативне ставлення до оточення дитячого закладу в перші дні, згодом ця поведінка досить часто змінюється в'ялим, байдужим станом.

Можливі причини «важкої адаптації» дітей до умов дитячого закладу:

1. Несформованість у дитини позитивної установки на відвідування дитячого закладу.

2. Несформованість навичок самообслуговування.

3. Несформованість предметно-практичної діяльності в дитини.

4. Несформованість продуктивних форм спілкування з ровесниками.

5. Значна невідповідність домашнього режиму режимові дитячого закладу.

6. Затримка формування емоційних зв'язків між дитиною та вихователем

Процес адаптації дитини до умов дошкільного закладу досить часто є драматичною подією, що зачіпає всі сфери життєдіяльності малюка.

1.2. Ігрова діяльність як один із методів адаптації дітей до умов дошкільного навчального закладу

Основне завдання ігор у період адаптації – формування емоційного контакту, довіри дітей до вихователя. Перші ігри повинні бути фронтальними, щоб кожна дитина не відчувала себе обділеною увагою. Ініціатором гри завжди є дорослий, вона проводиться відповідно до віку дітей та місця знаходження.

У молодшому дошкільному віці основним змістом гри є відображення предметних дій людей, які не спрямовані на партнера або на розвиток сюжету. Головним змістом гри є відносини між людьми. Молодший дошкільний вік – це вік максимального розквіту рольової гри. Тут дії виконуються вже не заради власно дії, а як спосіб регулювання соціально-рольових відносин з однолітками. Ведення сюжету та ігрової ролі значно підвищує можливість дитини в багатьох сферах психічного життя. Здійснюється моделювання різних життєвих ситуацій з використанням предметних замінників і зовнішніх дій з ними.

У період від 3 до 6 років дитина з допомогою дорослого опановує різні види індивідуальних і колективних ігор. Кожен вид ігрової діяльності по-своєму впливає на розвиток пізнавальної й творчої активності, становлення дитячої особистості та її відносини зі світом, а також формування передумов навчальної діяльності як провідної діяльності наступного вікового періоду.

Головними педагогічними завданнями ігор є:

• надання допомоги в придбанні ігрових навичок, збагачених їх ігровим досвідом;

• розширення дитячих уявлень про предмети, події та явища навколишнього світу, які потім можуть бути відображені в грі;

• залучення ініціативи дітей під час гри розгортання індивідуальних, парних і колективних ігор;

• створення умов для прояву дітьми ігровий активності протягом дня;

• придбання й накопичення ігрового досвіду дошкільників за допомогою дорослого відбувається в різних видах ігор

1.3. Підготовка дітей до дошкільного навчального закладу

Найбільш оптимальним часом для початку відвідування дитячого садка вважають початок літа або осені. Комплектація нових груп дітьми відбувається саме навесні. Тоді йде планування навчально-виховної роботи на новий навчальний рік, виділення коштів на наведення порядку в групових кімнатах, комплектація груп новими іграшками та посібниками, відповідно віку дітей. Тоді навчальний рік розпочнеться в повністю наповненій групі для всіх вихованців одночасно. Але це не означає, що в інший час дитину не візьмуть у дитсадок. Буде дуже добре, якщо вихователь дитячого садка трохи раніше до офіційного початку відвідування групи малюком, познайомиться з майбутнім вихованцем, визначить можливі труднощі й надасть рекомендації з їх корекції ще до того, як дитина почне систематично відвідувати дитячий садок. Щоб контролювати процес адаптації, вихователь дошкільного навчального закладу веде так званий листок адаптації (Додаток Д), а також проводить постійну роботу з батьками дитини, які створюють необхідні умови виховання дитини вдома.

Існує і безліч причин, які негативно впливають на процес адаптації, через які діти не відвідують дитячий навчальний заклад. Серед них виділяють такі причини: діти, які часто хворіють – (39%), релігійні переконання – (13%), немає щеплень – (9%), сімейне виховання та матеріальне становище – (15%), діти, які проживають у селі – (6%), ті, що мають наміри влаштування в ДНЗ і знаходяться в стадії оформлення – (7%), дитина інвалід – (4%), не з’ясовано – (7%) 

Ті діти, яких батьки готували до відвідин садочка заздалегідь, краще переносять адаптаційний період. Підготовка дітей до ДНЗ проводиться за кілька місяців, дитині можна багато розповідати про садок, пограти з нею в «садок», гуляти на його території тощо.

Психологи радять: перш ніж віддавати малюка в садок, потрібно за місяць-два почати привчати його до режиму вдома. Якщо режим буде близьким до режиму садочка, це значно полегшить дитині процес адаптації. Також діти повинні мати первинні навички самообслуговування. Тобто вміти частково вдягатися, самостійно їсти, ходити на горщик.

Щоб перший день відвідування дитячого садка пройшов успішно, необхідно:

• батькам не хвилюватися й не демонструвати свою тривогу напередодні відвідування ДНЗ, адже тривога й неспокій батьків передається дітям. Відвідувати ДНЗ лише за умови, що малюк не хворіє;

• батькам розповісти вихователю про індивідуальні особливості дитини, що їй подобається, а що ні, які вміння й навички сформовані, якої допомоги потребує дитина;

• педагогам важливо знати про методи заохочення й покарання, які використовуються в сім'ї;

• особливо важко переносять діти розлуку з батьками, якщо їх приводять до 8 години ранку й залишають до вечора. У перші дні відвідування дитсадка батьки не повинні залишати дитину одну, необхідно побути з нею деякий час.

• доцільно в перші дні приводити дитину тільки на прогулянку, де умови нагадують домашні, тут дитині легко зорієнтуватися, простіше познайомитися з вихователем та іншими дітьми;

• звиканню до нових умов сприяє можливість «інтимізувати» обстановку, принести з собою свої іграшки. Улюблена іграшка захопить увагу дитини й допоможе їй відволіктися від розлуки з близькими. Педагоги й батьки мають умовити дитину залишити іграшку переночувати в садку й на ранок знову з нею зустрітися. Нехай іграшка ходить у ДНЗ разом з малюком щодня й знайомиться там з іншими дітьми. Батькам слід дізнатися, що з іграшкою відбувалося в дитячому садку, хто з нею дружив, хто кривдив, чи не було їй сумно. Таким чином, батьки дізнаються багато про перебіг адаптації малюка:

• батькам слід увесь час пояснювати малюку, що він для них залишився, як і раніше, дорогим і улюбленим;

• перший тиждень перебування дитини в яслах проходить дуже емоційно, тому дорослим, тим, хто оточує дитину вдома та в дитсадку, потрібно запастися терпінням.

Найчастіше в такій ситуації батькам здається, що поведінка дитини раптово міняється – малюк стає вередливим, вечорами можуть бути несподівані істерики з приводу і безпідставні, скандали, що супроводжуються криком, плачем, киданням предметів і качанням на підлозі. Деякі батьки можуть хвилюватися, побачивши таку різку зміну в поведінці дитини, і звинувачувати в цьому дошкільний заклад. Але причини в тому, що адаптація малюка до дитсадка – це великий стрес для дитини, її нерви напружені, тому потрібна розрядка. Крім того, в оточенні сторонніх дитина часто стримує негативні емоції, тому виливаються вони в присутності батьків лише ввечері вдома

Ігри з сухим та вологим піском, водою, мильними бульбашками допомагають знімати психічне напруження, а маніпулювання камінчиками, каштанами, крупою розвиває дрібну моторику рук дитини та сприяє розвитку мовлення й мислення. Вирішуючи проблему адаптації, великої уваги надаємо роботі з батьками, бо саме їхнє усвідомлення майбутніх змін, їхня турбота про емоційний стан, який переживатиме донька чи син, залишившись без рідних, визначатимуть особливості входження дитини в нові умови життя.

Кожна дитина потребує емоційної участі батьків і родини в співпереживанні, у співучасті до своїх проблем і труднощів. Дитина завжди шукає в дорослого підтримки, утіхи, схвалення 

Як показують педагогічні та медичні дослідження, характер та тривалість адаптаційного періоду залежать від таких факторів (див. табл. 1)

Таблиця 1

Проблема адаптації до ДНЗ у старшому дошкільному віці – це одиничні випадки, тому більшою мірою концентрую діяльність на молодших дітях.